К нам приехал Трубецкой

Для trullyfox

 

Що робити дитині 1983 року народження, коли вона у 2016-му бачить афішу «Ляпис-98» в нічному клубі рідного спального району «Гравітон»?

От я розгубилася і завагалася.

Сама назва дійства могла би наштовхнути на придбання трійки пляшечок джин-тоніку або ром-коли перед концертом. А на концерті можна було би догнатися викруткою, скажено прогорланити до оточуючих, –  ты был в Керчи? Не был, так молчи! Це обов’язково би образило якусь кралю-каратистку з 28-ї школи і ви б вийшли з’ясовувати стосунки на вулицю. Потім тебе би забрали у райвідділок мі… поліції. Є варіант, що батьки вирішили б, що твій час на сьогодні вичерпано і прийшли б за тобою у самий підходящий момент, коли ви з кралею-каратисткою вчепилися одна одній у патли. Далі мама з татом забрали би тебе з ганьбою додому.

Ранком з синцем під оком, але пихатою пикою, ти би пішла до школи збирати респект подруг та плітки пацанів.

«Ляпис-98», це як клуб «Кому за …», – думала я і поправляла свою хіпстерську шапку. Пляшкового джин-тоніку не хотілося, на концерт теж.

З іншого боку, ніколи не була на живих виступах Сергія Міхалка. Пісні «Ляпіса» є у моєму плей-листі, співала «Украду тебя, украду ночью. Отвезу тебя, отвезу в Сочи» своєму колишньому чоловікові до розлучення, «Когда яблони цветут, всем девчонкам нравится, чобы им цветы дарили – и красивым, и не красавицам» – після розлучення. Досі, з комом у горлі та «Лонг-айлендом» замість крові, ридаю у мікрофон в пабі «34», – «…радуйся молоту в крепкой руке», і ніжно повторюю мантру:  «…бей барабан, пам-пам» . Такий собі «воин света». Але, повторюся, на живих концертах «Ляпис Трубецкой» чи «Brutto» не була.

Так сталося, що краля-подруга з 28-ї школи таки витягла мене посеред тижня з усіх робочих місць на «Ляпис-98».

За барною стійкою нічного клубу «Dolce» традиційно можна було просто постояти. Відверто кажучи, там помирає та муміфікується надія. А ще там можна зустріти своїх однокласниць та поговорити про відчуття від членства у клубі «Кому за…».

А потім… А потім на сцену вийшов Сергій Міхалок, заявив, що він психопат і почав віджигати. Людина  проапгрейдила фізичні можливості організму дітей 80-х до показників 1998 року, Міхалок читав вірші, спонукав звільнитися звідусіль і, співаючи «Ау, ау, ау, я тебя все равно найду», зникнути в районі Гарячого Урбану назавжди.

До речі, зі сцени Міхалок згадав, як колись один білоруський журналіст сказав, що краще композиції «Ау» в нього вже нічого не вийде.

Але, як бачимо, треки з альбомів «Manifest», «Рабкор», «Капитал», «Грай», і в кінці кінців проект «Brutto» – шикарні аргументи майбутнього.

На цьому концерті вперше звернула увагу на таке поняття як сет-лист, коли «Воины света»  гармонійно продовжилися композицією «Я верю».

А про те, що все тлін можна було згадати під запальну «Танцуй»: «Танцуй, хоп-хоп, танцуй, хоп-хоп. Аплодисменты тебя накроют, крышка гроба хлоп-хлоп».

Дозволю собі оцінити концерт «Ляпис-98» у Чернівцях за власною шкалою: без джин-тоніку, попиваючи мінеральну воду, танцювала і вересканила під «Сочи». Готова ходити на недільні служби до церкви, за умови, що вестиме їх Сергій Міхалок.

Це було прекрасно.

Тетяна Таран